Ігор Стадницький — один із тих небагатьох українців, котрі завжди у пошуку відповідей на питання духовного життя: призначення людини у світі, відповідність духовних величин матеріальним, будова всесвіту тощо. На Закарпатті його називають винахідником календаря Бога, дослідником всесвіту та слідів Божих дій у нашому матеріальному світі…

Сігоріс — той, що говорить символами

 

Пан Ігор — вправний художник-скульптор. Тепер працює у стилі 3D. Його роботи — закарпатські замки — наче оживають на полотні, він ніби заново будує ці фортифікаційні споруди, викладаючи їх камінчик до камінчика. Виходить дуже правдиво, ефектно і нестандартно… Підписує роботи псевдо Сігоріс, що розшифровує, як Стадницький Ігор Іванів син або у перекладі з латинської, «той, що говорить символами» (signum – символ, oris – говорити). А ще пан Ігор — професійний архітектор. Починав кар’єру у Львові, де народився і виріс. Згодом працював у Львівському відділенні проектного інституту «Теплоелектропроект» над проектами теплових та атомних електростанцій. Відтак займався ліцензійним проектуванням, був головним архітектором Велико-Березнянського району Закарпаття, де зараз і мешкає.

Сігоріс — завжди у пошуку незвіданого, духовного через матеріальне. Живе у будинку, збудованому за власним проектом з трьох рівних круглих частин.

Власне для інтерв’ю з Сігорісом ми зустрічалися двічі: мало хто може осилити той пласт інформації про світобудову, яким володіє цей нетиповий чоловік. Спершу важко було зрозуміти той самий Божий календар, хід думок і практичну користь винаходів пана Стадницького. То все треба було «переварити»… Тому вже за місяць під час другої зустрічі, наша розмова вийшла більш продуктивною…

— Якось один львівський ресторан замовив у мене картину для банкетного залу, — починає розповідь про початок свого спостереження «Божого календаря» Ігор Іванович. — Хотілося створити щось особливе. У цьому залі був декілька разів у ролі гостя. Мав приємні спогади від цих дифіляд. Мав в архіві відео і фото. Хоч у сі рази були у різні пори року, але фото і відео виглядали так, ніби були виконані в один день. І тут прийшла в голову думка створити особливу раму, де б було відтворено кожну неділю, так, як переважно важливі події святкують по неділях.

«Чортова дюжина», хрест і «антихрест»…

 

Задум не складний. Раму з металу з променями навпроти кожної неділі — квіточка з магнітом. Ділимо 365 і 366 на 7 і отримуємо 52 неділі. Отже, рама-календар. Тепер на фото урочистостей легко буде побачити, коли це свято відбувалося. Раптом захотілося цей цикл розділити на 4. Мається на увазі найдовшим, найкоротшим і двома днями рівнодення. Ділимо 52 на 4, виходить 13. Щиро був шокований, так, як я зі студентських років уже знав, що стоїть за числом «13».

Бджолині соти… Шість навколо центральної сьомої. Тобто, кожну соту оточує завжди шість. Такий собі візерунок. Раціонально і стабільно. Вирішив зробити ще раціональніше житло для людини. Заглянув на дно бджолиних сот… Там знайшов розгадку… Соти сходяться не дзеркально. Дно кожної соти закінчується трьома з протилежної сторони. Беручи за основу бджолині соти, але форма кімнати не трубка, а сфера. О диво… Навколо однієї сфери — 12. А центральна виходить тринадцята… «Чортова дюжина».

Малював, моделював і відповідь знайшов. Якщо кімната — сфера, то зовні — ромбододекаедр. Добре відомий як напівправильний дванадцятигранник. Виходить — його форма — похідна від тринадцятої сфери.

А тепер — фініш, шокуючи правда. Відповідно, як і сфера цього ромбододекаедра має центральну точку. Проводимо промені від неї до усіх його вершин. Відразу бачимо відомі геометричні тіла і серед них — куб. До середини куба йде шість пірамід і назовні на кожній грані такі ж піраміди. Розколюємо наше геометричне тіло… робимо розгортку цього куба з дванадцятьма пірамідами… З’єднуємо вершини пірамід — маємо два хрести попереду і позаду піраміди. Тепер стало зрозуміло, чому дюжина і одна піраміда, з якої формується тіло, що розгортається в хрест, є «чортовою». Бо якщо хрест згорнемо, будемо мати «антихрест». І цей хрест і антихрест вселенські і вічні! Бо 13 сфер у всіх кінцях всесвіту захищаються тринадцятьма сферами. Якщо центри цих сфер зобразити на одній площині, то отримаємо мозаїку, яка «породжує» Зірку Давида. Тобто 13 –  символічне число. Було 12 апостолів і 13-й Христос. Рік ділиться на чотири декади по 13 неділь. Хай буде чи 365, чи 366 днів у ньому, неділь буде все одно 52…

 

 

«Богові не потрібна сліпа віра…»

 

Як приклад свого дослідження Сігоріс наводить функціонування залізниці з зупинками і часом відправлення і прибуття. Через цю паралель пояснює, що ми через свій недосконалий календар просто не встигаємо на аудієнцію до Бога, або приходимо не у той час. А «тим часом» називає один день у році, який є ні суботою, ні неділею і, як правило припадає на Новий Рік.

— У новорічні свята відкривається небо, — вважає пан Ігор. — Саме у цей період вісь Землі перетинається з віссю Сонця і відбувається енергетично-інформаційна взаємодія. Як правило це — дні літнього і зимового сонцестояння…

Слухаючи кілька годин Сігоріса, запитуємо про практичну користь його відкриттів: як звичайна людина може застосувати у повсякденності?

— Ромбодекадр і Божий календар з 52 тижнів — оптимальна система світобудови, за якої панував би баланс через правильне об’єднання людей, — резюмує філософ.— Через входження їх один в одного, переймання проблемами й болями один одного. Разом з тим, я зробив висновок, що віра Богові не потрібна. Йому радше потрібне розуміння і знання того, що Він є, а не сліпа віра. Ми віримо сліпо, не розуміючи і не відчуваючи Бога.

За словами пана Ігора, Творець не забув і про нас, залишивши свій “автограф” у кожному з людей. Як приклад каже, що кожна людина, котра має дві руки, може ними створити пропорційну модель правильної піраміди. На долоні руки, подібної до квадрата, ставимо чотири пальці у кутках, а великий вводимо як вершину піраміди…

 

— Невипадквість числових збігів з процесами, які ми описали — очевидна, каже Сігоріс. — Отже, починаємо розуміти, а не просто вірити, що Творець як автор цього всього є, бо створити таке не під силу людині. Відповідно робимо висновок, що буде і реальна, а не імовірна відповідальність за порушення його заповідей. А коли до людини прийде знання і розуміння, що все навколо створено Ним і є від Нього, то зміниться і відношення до всього оточуючого і всіх оточуючих зі споживацького, хижацького корисливого до бережливого, шанобливого і співчутливого. Тому, коли люди кажуть, що всі дороги ведуть до Бога, я б їм радив уважно подивитися на свою дорогу. Чи раптом вона не йде у протилежний від Бога бік?

Павло БІЛЕЦЬКИЙ для Groza-news

http://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/26553329_1558644610884127_885536076_n-404x482.jpghttp://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2018/01/26553329_1558644610884127_885536076_n-162x136.jpgEditorКУЛЬТУРАСОЦІО
              Ігор Стадницький — один із тих небагатьох українців, котрі завжди у пошуку відповідей на питання духовного життя: призначення людини у світі, відповідність духовних величин матеріальним, будова всесвіту тощо. На Закарпатті його називають винахідником календаря Бога, дослідником всесвіту та слідів Божих дій у...

Comments

comments