«На моїй зустрічі з Путіним санкції не обговорювалися. Нічого робити не будемо, поки не будуть вирішені українська і сирійська проблеми» повідомив за результатами зустрічі з Путіним на власній сторінці Дональд Трамп.

 

А за кілька годин до зустрічі президентів держсекретар Рекс Тіллерсон підтвердив жорсткий курс Америки на санкції, призначивши головним посланцем США на Україні антиросійського яструба Курта Волкера.

Трамп і Путін досягли певного прогресу в Сирії, проте Москва активізує свої зусилля щодо дестабілізації України. Путін не хоче спрямовувати туди великі військові сили, але в ході бойових дій на сході України кожного тижня гине п’ять-шість осіб. Останнім часом Кремль йде на ескалацію агресії, завдаючи ударів по цивільних об’єктах, здійснюючи замовні вбивства, проводячи кібератаки з метою підриву української держави та її економіки, а також займаючись економічною та частково політичною інтеграцією окупованого регіону з Росією.

 

 

 

Війна Путина проти України обернулась йому боком. Його агресія консолідувала громадську думку, і один недавній соціологічний огляд показав, що 92% людей, що живуть на підконтрольній Україні території, сьогодні вважають себе українцями. 10 років тому таких людей було 75%. Путіна стримує міцний військовий потенціал України, однак дратують ознаки економічного, хоч і не стрімкого, зростання нашої держави. Для Путіна це неприйнятно. Росія несе великі економічні втрати з-за санкцій. Крім того, зростає загроза суспільної невдоволення в окремих районах України, які контролює Росія. На території України сьогодні 1,8 мільйони внутрішньо-переміщених осіб, 600 тисяч чоловік поїхали в Росію, а в Донецькій і Луганській “народних республіках” загальна чисельність населення складає більше 3,5 млн. осіб. Багато з них – пенсіонери, що живуть на пенсії, які виплачує українська держава. Решта – шахтарі та робочі промислових підприємств, які тісно пов’язані з українською економікою.

У відповідь Путін нарощує агресію. За перші півроку 2017 різко зросла кількість ударів по лікарням, школам, заводам и решті громадських об’єктам, в результаті чого загинуло 44 людини. Терористичні акти та вбивства в Києві та інших місцях стали звичайністю.

У результаті підриву автомобілів загинули двоє полковників українських спецслужб. 1 червня російський громадянин, видавши себе  за кореспондента французької газети “Ле Монде”, вистрілив в чеченського добровольця з українського війська, але не вбив його. І це не повний перелік терористичних проявів «російського брата».

Москва прискорює темпи здійснення інтеграції торгівлі Донбасу з Росією. 18 лютого Путін видав указ, що дозволяє російським державним і приватним організаціям приймати паспорта та інші документи, що  засвідчують особу, видані самопроголошеними ДНР і ЛНР. Російська преса широко розтиражувала заяву голови луганських сепаратистів Ігоря Плотницького про те, що даний Указ є «кроком на шляху міжнародного визнання нашої суверенітету».

Економіка ДНР та ЛНР почала швидко переходити на російський рубль. Очікуваний крок у цьому напрямку було зроблено 5 березня, коли “народні республіки” конфіскували близько 40 великих приватних українських компаній. Ці компанії давали роботу місцевому населенню, податки сплачували в Україні, відмовляючись платити самопроголошеним ватажкам. Ця “націоналізація”, згідно Женевської конвенції, є військовим злочином. І хоча її прискорило неофіційне торгове ембарго, введене в січні проти східних регіонів українськими громадськими активістами, та оперативність, з якою була проведена конфіскація, говорить про те, що все це планувалося вже давно. У день захоплення  на “націоналізованих” підприємствах з’явилися високопоставлені російські керуючі і оголосили, що вони беруть керівництво на себе.

В середині березня прокремлівські ЗМІ написали про створення в анексованій Москвою кримській Ялті «інтеграційного комітету «Росія-Донбас». Російські ЗМІ розтрубили про заклик Плотницького провести референдум про приєднання ЛНР до Росії.

На початку квітня на окупований  схід України приїхав колишній заступник губернатора Іркутської області Володимир Пашков, щоб вступити в адміністративне управління ключовими індустріальними холдингами Донбасу, про що повідомило російське інформаційне агентство РБК.

25 квітня з’явилася новина про те, що російський парламент готує проект підтриманого міністром закордонних справ Сергієм Лавровим закону про спрощення процедури видачі російських паспортів жителям окупованого Донбасу. Об’єднання депутатів, яке називає себе «Група друзів Донбасу», оголосило про створення центрів з надання сприяння в процесі натуралізаціі.

Росія також підсилює втручання у внутрішньополітичне життя решти України, проводячи кібератаки проти урядових установ і бізнесу,  використовуючи п’яту колону. Це дії з добре відомого сценарію, який Росія апробувала для розпалювання сепаратизму в грузинських регіонах Абхазія і Південна Осетія. Там теж російські війська допомогли місцевим силам захопити територію у суверенної держави, поставили російських радників і стали видавати російські паспорти. Сьогодні Кремль визнає ці утворення в якості незалежних держав. Все це аж ніяк не означає, що Кремль остаточно вирішив назавжди відокремити ДНР і ЛНР від України. Найбільше Путін хоче, щоб незалежно від майбутнього статусу цих регіонів там панувала Росія, а не Київ. Ті радикальні кроки, які робить Росія, включаючи теракти, наочно показують, що Путін прагне пустити в небуття підписану в 2015 році угоду (так званий «Мінськ-2») хоча сам показує пальцем на Україну, звинувачуючи її у відсутності прогресу в справі досягнення миру.

Враховуючи зазначені плани Путіна в найближчу перспективу слід очікувати на нову активізацію російської гібридної війни проти України. Оцінивши загальну перспективу розв’язання «української кризи» Сполучені Штати і Європа розпочали нову фазу у взаємовідносинах з «країною агресором» поступово надаючи їй статусу «країни вигнанця» з світового політикуму. Принаймі США розпочало проведення прагматичної і жорсткої політику. Скоріш за все це є бажанням адміністрації президента Дональда Трампа домогтися якоїсь перемоги на зовнішній арені. Їх до цього змушують наступні президентські вибори та загроза імпічменту, що нависла над Трампом. І  це  хороший знак, який свідчить про те, що особиста симпатія між Трампом і Путіним не візьме верх над потребами силової політики і дипломатії.

У Путіна ж, на відміну від Трампа, немає проблем із виборами. Він буде такий же несамовитий, як і раніше. Путін уже не політик. Він намагається зрозуміти, хто він: Юлій Цезар чи Олександр Македонський. Він живе водночас у майбутньому і гортає сторінки, присвячені рокам його правління, думає, як його будуть називати.

Напрошується один висновок, що нашим політикам не потрібно втрачати пильність і консолідувавши потуги наполегливо працювати з міжнародними партнерами в напрямку протидії агресору та приведенню його дій до прийнятих норм світового порядку.

http://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/07173328_350854-1-e1500386708680.pnghttp://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/07173328_350854-1-162x136.pngоглядачПОЛІТИКАСвіт
«На моїй зустрічі з Путіним санкції не обговорювалися. Нічого робити не будемо, поки не будуть вирішені українська і сирійська проблеми» повідомив за результатами зустрічі з Путіним на власній сторінці Дональд Трамп.   А за кілька годин до зустрічі президентів держсекретар Рекс Тіллерсон підтвердив жорсткий курс Америки на санкції, призначивши головним посланцем...

Comments

comments