На Закарпатті небайдужі люди, друзі та родичі проводять інформаційну кампанію аби достукатися до Президента України Петра Порошенка з вимогою звільнити ужгородця Едварда Чікоша. Зробили вже чимало: підняли народних депутатів, українське МЗС, виступили з трибуни Верховної Ради, але цього виявилося замало — Президент не чує…

Ув’язнили за… бізнес та єврейську кров

 

Едвард Чікош потрапив до єгипетської в’язниці у 2011 році під час революції у цій країні. Тоді, його, успішного підприємця, представника однієї з найбільших турфірм у Африці, тимчасовий революційний уряд без права на апеляцію, без доказів і слідства запроторив до в’язниці на 25 років. Нині друзі та знайому бранця розповідають, що однією зі справжніх причин ув’язнення стало те, що у жилах Едварда тече єврейська кров, яку просто ненавидять араби. Парадокс, але нині у тій же в’язниці сидять і ті, хто зачитував йому вирок…

Друзі Едварда кажуть, що бити на сполох їх змусили нелюдські умови утримання українського в’язня та різке погіршення його здоров’я. відтак прогнозують: якщо їхнього товариша не звільнити, то він може й не дожити до зими…

Ось, що про обставини затримання та нелюдські умови єгипетських в’язниць розповідає товариш Едварда, військовий журналіст Роман Бочкала:

«Була революція, була боротьба з «ворогами»… Вони араби, він єврей. Громадянин України. Він нічого поганого не зробив, але у нього був багатий бізнес. Забрати чуже в розпал перевороту — свята справа. Але добре бізнес — гроші можна заново заробити. А ось роки не повернути. І у випадку з Едвардом сидіти ще довго. Я просто стежу за цією історією з самого початку. Пам’ятаю в’язницю в Ель-Туре. Як нас там затримували … Потім була Ісмаїлія, Порт Саїд, тепер Каїр. Обіцянки української сторони — «ми своїх не кидаємо» … Досі листуємося з Едвардом. Він передає рукописні тексти друзям в єгипетській столиці, ті оцифровує і відправляють електронкою в Україну. Що сказати… Пацієнт більше живий, ніж мертвий. Едвард абсолютно тверезо мислить, об’єктивно розуміє, що в Україні тепер все інакше. І як-би не до єгипетських полонених. З російськими б розібратися. Але з іншого боку від цього не легше. Пам’ятаю як я приїжджав до нього на початку цього року. Чорні вежі проглядалися в контровому світлі. Це був зовнішній периметр. Всередині ще п’ять бетонних кіл. В’язниця Лиман Тора, яку охороняють найбільше з усіх у Єгипті. Тут міститься і колишній президент Єгипту Мурсі, і його попередник Мубарак сидів тут поки не був переведений на лікарняне ліжко доживати свій вік. Тут же наш український «небезпечний злочинець» Едвард Чікош, засуджений за тероризм і шпигунство в 2011-му. З цілком надуманими звинуваченнями як я вже сказав. Тому що нема чого успішній людині страждати терором. Так українець опинився за гратами з максимальним терміном — 25 років. Це довічне. Просто чверть століття тут не досиджують. Зараз зрозумієте чому.

 

На 50 квадратних метрів — 40 ув’язнених, туалет —у кульок, їжа — з відра для потреб…

Судилище, організоване військовим трибуналом, спиралося не так на докази, а на бажання все забрати і поділити. Революційний дух того часу відповідав задуму. Пригадую, як виносився вирок. Прокурор, зачитуючи обвинувальний висновок, цитував … Коран, а не кримінальний кодекс. А суддя просто потім повторив проклинаючу мантру. Дослівно. Оскільки в той час в Єгипті було зовсім неспокійно, то діяв Революційний суд. Його рішення оскарженню не підлягають. Так Едвард опинився за гратами без права апеляції. Воно є навіть у гвалтівників, але не у нашого співвітчизника, котрий одразу став «ворогом держави». За ці роки покидало Еда різними в’язницями. І ось зараз він у Торі — найстрашнішій  із них. І мені вдалося в ній побувати.

Біля входу юрмилися галасливі неохайні мужики і жінки з розряду недоторканих. Рикші настирливо дзижчали своїми слабосилими моторами. Про те, щоб увійти в ці ворота в якості журналіста мріяти не варто. Це був приватний візит. «Свіданка» — не знаю як це по-арабськи … Мої документи перевірили і оглянули особисті речі. Крім гірчиці, гречки, цукерок «червоний мак» і ще пари їстівних привітів з Батьківщини, з собою нічого не було. Телефон завбачливо краще не брати. Його однозначно відберуть, а потім не факт що повернуть…

Привели Едварда. Я не бачив його з часу, коли зачитали вирок. Змарнів. Загострився поглядом. Відсутність свіжого повітря розвинуло астму, кожен раз, коли він шмаркає, з носа йде кров. Але властивий йому вогонь в очах не згас. І я намагався робити вигляд, що взагалі не бачу жодних змін. Він розповідав страшні речі. У свій час Едвард жив в камері розміром в 50 квадратів. У ній було 40 ув’язнених. Особистий простір обмежувалося розмірами власного тіла. Сон впритул один до одного, в туалет— у кульок. Вода — з річки. Старші колеги зі знанням справи розповідали через який час почнуть випадати зуби. Потім начебто стало трохи краще. З’явилося навіть відро. Правда в ньому ж приносили їжу. Але страшне пекло почалося влітку. Нестерпна спека забирала життя. За літо з хрипами і виттям померли вісім співкамерників. «Так вмирати не хотілося. Хотілося збожеволіти. Заснути  і не прокинутися», — каже Едвард. Але за хорошу поведінку перевели в Тору.

 

Український консул відвідує ужгородця лише раз у 8 місяців

Тут умови виявилися краще. Камера на декілька чоловік і у кожного свій кут. Контингент правда … Брат лідера Аль-Каїди за стінкою, зачинщики «6 квітня», брати мусульмани, ватажки єгипетського відділення ІГІЛ. І він один «білий». Аби вижити став займатися спортом, навчився битися…

«Якби не друзі, я б уже давно помер», — сказав мені Едвард. Проста ситуація — потрібні ліки. В тому числі імпортні. Формально передавати їх не можна, тому що незрозуміло що написано на етикетці. Газети українські за правилами теж не можна. «Ми повинні знати все, що він читає і пише». Якщо харчуватися виключно тюремною «баландою» — смерть буде голодною.

У в’язниці Едвард познайомився з хлопцем. Громадянин Ізраїлю хоч і араб. Потрапив сюди в 17 років за шпигунство. Через 15 Ізраїль домігся його звільнення. Хлопець був пастухом і дізнався, що таке шпигунство вже в кабінеті слідчого. Помилково забрів зі своїм стадом на територію Єгипту, там його і взяли. А в цьому році він повернувся додому. Будівля посольства Ізраїлю в Єгипті зруйновано. Але не було й місяця, щоб його не провідав офіційний представник держави Ізраїль. А до Едварда за 8 місяців консул приходив один раз…

За час поки Чікош сидить в Торі своїх громадян за аналогічними вельми спірним статтями вдалося екстрадувати Канаді, США, Індії, Австралії, Катару. Навіть Південний Судан і той повернув 120 (!) чоловік. Новий режим розуміє, що колишня пост-революційна влада фанатиків гребла всіх без розбору. І що нинішньому Єгипту ці ув’язнені не потрібні. Що з того? З в’язниці з такими термінами шлях один — у цинк. Або забирайте відразу живим або … І добре ізраїльтянин 15 років чекав. Дипвідносин між країнами немає — режим перманентної війни. З Україною ж ніби як дружба. Україна годує Єгипет зерном, цукром, заповнює курорти. Особливо наші туристи важливі зараз, коли росіян немає. А захистити свого громадянина не можемо. Якісь формальні кроки робляться. Хоча я точно знаю, що в курсі і Клімкін … Він навіть заявляв, що Едвард не винен. Та тільки дій нуль. Врятувати «пересічного українця» це не про нашу країну…

Легко все списати на війну, революцію, складну економічну ситуацію. Але це все відмовки. У нас просто тільки на словах «свій за свого». Ну і на фронті. А в чиновницьких кабінетах — колишня бюрократична тяганина.

Едвард продовжує вірити, що Україна своїх не кидає…

 

Загалом, якщо ви з кордоном і у вас виникли серйозні неприємності, не дай вам Бог опинитися українцем. Моторошно і несправедливо, що іноді вартість життя визначає паспорт. Пам’ятаю як кілька років тому американці забирали з Єгипту своїх. Над в’язницею просто закрутили вертольоти, висадився спецназ. Забрали і полетіли. Через 10 хвилин в’язні були на палубі авіаносця. Єгипет пообурюватися, але проковтнув. Ще й кредит отримав. Україна — не Америка. Але все ж. Едвард продовжує вірити, що свої не забули. Що свої витягнуть. Чим він гірший за австралійців і суданців? А поки вчить «блатну» арабську, прийоми рукопашного бою і розучує пісні групи «Океан Ельзи» в компанії ІГІЛівців…»

Тим часом ужгородський нардеп Роберт Горват, аби надати проблемі розголосу, організував у Верховній Раді відповідний флеш-моб із інформування колег про становище Едварда Чікоша. Також разом з іншими колегами-нардепами, почав спілкуватися з послом Єгипту. На Закарпатті ж триває інформаційна кампанія, метою якої є достукатися до Петра Порошенка, адже один його дзвінок Президенту Єгипту може врятувати ужгородця. Відповідне відео звернення до гаранта записала донька Едварда Чікоша Ніколь. Вона ж із друзями батька та знайомими зібрали в Ужгороді вже більше 10 тисяч підписів під зверненням по допомогу до Президента. Проте, реакції Порошенка наразі, на жаль, немає…

 

 

http://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2017/09/p_208215_1_slidertop2.jpghttp://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2017/09/p_208215_1_slidertop2-162x136.jpgEditorПОЛІТИКАСПОРТ
На Закарпатті небайдужі люди, друзі та родичі проводять інформаційну кампанію аби достукатися до Президента України Петра Порошенка з вимогою звільнити ужгородця Едварда Чікоша. Зробили вже чимало: підняли народних депутатів, українське МЗС, виступили з трибуни Верховної Ради, але цього виявилося замало — Президент не чує… Ув’язнили за… бізнес та єврейську...

Comments

comments