Екс-народний депутат від Партії регіонів Максим Луцький – один з небагатьох представників оточення екс-президента Віктора Януковича, що не втекли з країни. Як і ряд інших, що залишилися колишніх “регіоналів”, Луцький проходить фігурантом у кримінальних справах. Однак їх навряд чи можна назвати політичними, як наприклад, справи Олександра Єфремова, Олександра Лавриновича або Олени Лукаш. Луцький, а також його бізнес-партнер Сергій Клименко замішані в цілком реальних бізнес-схемах, тільки банківська частина яких коштувала державі близько 1 млрд грн.

Чому екс-міністр освіти із Закарпаття Сергій Квіт, звільнив цілий департамент аудиту?

Колишній проректор Національного авіаційного університету, кум екс-міністра освіти Дмитра Табачника, колишній глава Солом’янської райдержадміністрації в Києві і колишній народний депутат Максим Луцький останнім часом не часто з’являється на публіці.

Основні згадки його в ЗМІ пов’язані зі спробами відновитися на посаді в НАУ, звідки одіозний політик і бізнесмен був звільнений після Революції гідності.

Про різні махінації в рідному для Максима Луцького НАУ складали легенди ще за “злочинної влади”. У великому навіть за мірками Києва університеті завжди було на чому заробити нечистим на руку керівникам: від службових квартир і земельних ділянок під забудову в комерційних цілях до закупівель навчальних літаків за завищеними цінами.

Показово, що після зміни влади, міністр освіти Сергій Квіт був змушений звільнити весь склад департаменту внутрішнього аудиту міністерства за те, що вони роками не помічали зловживань в НАУ на мільярди гривень.

Класичною схемою по виведенню грошей з бюджетної організації є виконання підрядних робіт фірмами, які пов’язані з її посадовими особами. У НАУ також діяли подібні схеми. Наприклад, реконструкцією належать університету нежитлових приміщень займалася афільована з Луцьким компанія. Однак якщо на цьому склад злочину в більшості випадків і закінчується, то в ситуації з НАУ і горе-проректором історія вийшла трохи ширше і заплутаніше.

Справа в тому, що крім хлібної посади в університеті, у Максима Луцького є ще ціла різношерста бізнес-імперія з півтори сотні компаній. Серед них – відправлений сьогодні на ліквідацію “Терра Банк”. Після того, як компанія Луцького, яка реконструювала приміщення НАУ, взяла кредит в “Терра Банку”, а потім спробувала його фіктивно погасити в напівмертвому фінустанові, борги і результати діяльності групи екс-проректора стали не тільки його проблемою, а й проблемою держави в особі фонду гарантування вкладів. Судові слухання по поверненню близько 100 млн грн боргу за цією схемою – зараз якраз в самому розпалі. Всього ж Генеральною прокуратурою доведено факти виведення з “Терра Банку” близько 360 млн грн.

 

Замість стоянок – спортклуби

 

Історія схеми почалася ще в 2007 році. Максим Луцький тоді вже був народним депутатом України і входив до комітету з питань освіти і науки. При цьому продовжував “курирувати” рідний для себе вуз. Крім того, вже в той час Максим став кумом віце-прем’єра в другому уряді Януковича – Дмитра Табачника. Саме це уряд узгоджував договір, який став основою великої оборудки з нерухомістю.

Фактично належить Луцькому і його бізнес-партнеру Сергію Клименко компанія ТОВ “Лігвіс Л” виконувала для НАУ роботи по реконструкції ряду нежилих приміщень. У листопаді 2007 року такий договір про інвестування був укладений щодо АТП по вул. Симиренка, 1 в столиці. Частина нерухомості в якості оплати договору, повинна була перейти у власність підрядника.

Роботи почалися лише в 2013 році. Але замість реконструкції будівель і будівництва автостоянки, компанія уклала попередній договір оренди території з мережею Sport Life, клуб якої там в результаті і з’явився.

Аналогічна історія сталася і з другим ділянкою і групою нежитлових приміщень по вул. Лебедєва-Кумача, 5 Його “реконструкцією”, згідно з договором від 2009 року, повинна була займатися інша фірма Луцького-Клименко – ТОВ “Альфа-Капітал-Груп”. Право власності на приміщення компанія отримала за рішенням суду в 2012 році, але за два роки до цього, будівля була передана в оренду фізособі на 15 років. За фактом там зараз теж клуб Sport Life. Загальна площа втрачених університетом приміщень – близько 7000 кв. м і приблизно 0,5 га землі.

Операція з порятунку застав

На цьому “схематоз” не закінчилася і Луцький зміг завдати державі своїми діями подвійний збиток.

У грудні 2013 року ТОВ “Лігвіс Л” уклало кредитний договір з ПАТ “Терра Банк”, який також був підконтрольний Луцькому, на 70 млн грн. В якості застави по іпотечному кредиту виступили вже відомі нам приміщення на Симиренка, 1 і Лебедєва-Кумача, 5 ТОВ “Альфа-Капітал-Груп”, яке володіло другим приміщенням, виступило майновим поручителем по займу “Лігвіс Л”.

Після подій Революції Переваги, коли в країні почалася різка девальвація гривні і багато кептивні банки почали банкрутувати, проблеми почалися і в “Терра Банку”. Сюди в липні 2014 року було введено куратор Нацбанку (в ЗМІ про це було повідомлено пізніше).

Що це означало для Луцького? У разі введення тимчасової адміністрації, він і його бізнес-партнери повинні були втратити вплив на кредити пов’язаним особам. Все застави за такими позиками перейшли б в розпорядження тимчасового адміністратора і під час продажу гроші пішли б на задоволення вимог кредиторів – вкладників, податкової, контрагентів банку. Але ніяк не самих акціонерів.

Очевидно, саме тому була придумана ще одна схема – з порятунку застави, двох приміщень майбутніх фітнес-клубів. Зовні операції виглядали “благонадійно”: ТОВ “Лігвіс Л” перекредитуватися в іншому банку на суму 70 млн грн., Погасило кредит в “Терра Банку” і вивело заставу з-під іпотеки. Всі “чисто”, якби не кілька “але”.

По-перше, перекредитування відбулося в банку “Стандарт”, також афілійованих з Луцьким і Клименко. При цьому позичальник і поручитель – ТОВ “Лігвіс Л” і “Альфа-Капітал-Груп” – також є афілійованими, тобто вся схема мала явно інсайдерський характер.

По-друге, сама процедура переведення грошей була віртуальною: “Стандарт” мав рахунок, відкритий в “Терра банку”, і з нього відбувалося “списання” коштів. Тобто гроші фізично не покидали “Терра Банк”. Але при цьому на рахунках банку також не стало і більше коштів.

По-третє, сама операція проходила 22 липня 2014 роки після 21 години-то є не тільки у неопераційний, але і в неробочий час, що прямо заборонено законодавством.

По-четверте, сам факт надання преференцій окремим клієнту в умовах, коли банк не справляється з іншими заявками – теж є порушенням. До слова, за даними звітності, станом на момент проведення операції, на коррахунку в Нацбанку у “Терри” було трохи більше 1 млн грн. При цьому в невиконану стані “висіли” зобов’язання на суму 150 млн грн. В таких обставинах погашення боргу на 70 млн грн. (Тобто формально – видача з рахунку одного клієнта на рахунок іншого) – явна преференція.

Наявність всіх цих, а також ряду інших обставин дозволяє тимчасовому адміністратору визнавати такого роду угоди – зокрема, угоду про розірвання кредитного договору, виведенню іпотеки і т. Д. – нікчемними. Чим і скористався тимчасовий адміністратор “Терра Банку” Юрій Ірклієнко, прийнявши відповідне розпорядження №31 у вересні 2014 року. В результаті на обліку в банку відновилася заборгованість підприємств Луцького на суму понад 70 млн грн. – тіло кредиту плюс відсотки.

Ця заборгованість потрапила в перелік зобов’язань, які були передані ПАТ “Перехідний банк” КрісталлБанк “, заснованому Фондом гарантування для реалізації плану врегулювання неплатоспроможності” Терра Банку “. Всі ліквідні активи перейшли в управління цього банку. А після появи нових приватних акціонерів, їм дісталися і судові позови по стягненню заборгованості з колишніх власників “Терри”.

 

Злови його, якщо зможеш

 

Було б наївно сподіватися, що Максим Луцький не спробувала б врятувати застави від “недружнього поглинання” і вдруге. Адже одна справа – судитися з державою в особі Фонду гарантування, у якого таких недбайливих акціонерів – десятки. А інше – з конкретними новими власниками банку, мають чітке бажання повернути собі незаконно виведені активи.

Втім, другу операцію з порятунку застав Луцький почав задовго до того, як на горизонті з’явилися нові приватні акціонери “Кристала”.

Відразу після того, як тимчасовий адміністратор Ірклієнко визнав угоду по виведенню двох об’єктів з-під іпотеки нікчемною, цілим рядом судових рішень на майно було накладено різного роду заборони на відчуження, арешти та інші обмеження, які не давали б можливості змінити власника поки йдуть судові розгляди .

Однак це не завадило Максиму Луцькому та його бізнес-партнерам вивести майно на інші компанії. У період з початку 2015 по середину 2016 року київський нотаріус Лариса Журавльова провела цілий ряд реєстраційних дій, в результаті яких були переоформлені права власності на будівлю по вул. Лебедєва-Кумача, 5 спочатку на ТОВ “Нью Спейс”, а потім на ТОВ “Фінансова компанія” Смарт Груп “, так само, як і банк” Стандарт “і інші учасники оборудки – афілійованим з Максимом Луцьким і Сергієм Клименко.

З другим будинком – на Симиренка, 1 – в період з весни 2015 по осінь 2016 проводилися трохи складніші операції. Спочатку була змінена сторона інвестдоговору з НАУ: замість ТОВ “Лігвіс Л” (яке потім стало називатися ТОВ “Три плюса”), стороною стало спочатку ТОВ “Енергоекспертсервіс”, а потім – ТОВ “Т Інвест”. Потім в жовтні 2016 року, приміщення майнового комплексу на Симиренка були розділені на 5 окремих об’єктів. А потім право власності на них перейшло до вже відомої ТОВ “Фінансова компанія” Сма рт Груп “. Всі ці операції проводилися при наявності діючих заборон на відчуження майна.

На сьогоднішній день різні “гілки” цієї справи досягли різних етапів судового розгляду. Наприклад, 25 вересня різні епізоди справи про стягнення близько 90 млн грн. з екс-акціонерів “Терра Банку”, в числі яких – і відомі нам 71 млн грн. кредиту на реконструкцію клубів Sport Life – бу дет розглядати з різницею в кілька годин Вищий господарський суд і Київський апеляційний господарський суд.

Проте, Максим Луцький активно бореться за відновлення на посаді проректора НАУ і регулярно висвітлює на своїй сторінці в Facebook свої судові успіхи в цьому процесі.

Кілька місяців в 2015-2016 році за звинуваченням у розтраті банківського майна в особливо великих розмірах провів Сергій Клименко. Відомо також, що частина кримінальних справ, відкритих сьогодні проти Максима Луцького і його подільників, неправомірно закриваються правоохоронними органами навіть незважаючи на недавні заяви Генеральної прокуратури про завершення досудового слідства за фактами розграбування “Терра Банку”. Справа “по двох спортклубах” може в рівній мірі стати як тріумфом справедливості так і досконалим економічним злочинам, так і прикладом беззубості правоохоронної системи, яка навіть при наявності всіх доказів не здатна довести до завершення справи про розграбування державного вузу його ж керівниками.

***

З повним переліком афілійованих компаній, а також пов’язаних з Луцьким і Клименко осіб можна ознайомитися тут.

З довідкою щодо незначної операції з перекредитування в “Стандарт Банку” можна ознайомитися тут.

З довідкою щодо виведення застав на треті особи під час дії арешту та інших заборон можна ознайомитися тут.

З копіями договорів переуступки боргів і іншими матеріалами можна ознайомитися тут.

 

Павло Костенко для Цензор.нет

 

 

http://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2017/09/original-1060x482.pnghttp://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2017/09/original-162x136.pngEditorКРИМІНАЛПОЛІТИКАСОЦІО
Екс-народний депутат від Партії регіонів Максим Луцький - один з небагатьох представників оточення екс-президента Віктора Януковича, що не втекли з країни. Як і ряд інших, що залишилися колишніх 'регіоналів', Луцький проходить фігурантом у кримінальних справах. Однак їх навряд чи можна назвати політичними, як наприклад, справи Олександра Єфремова, Олександра Лавриновича...

Comments

comments