Вже більше року нашу країну сколихують негаразди та агресія «старшого сестри», яку вже й не повертається язик поєднувати з нами чимось спільним. Та, що ж породило  братній народ до агресії та вбивств на території нашої держави? Відповідь очевидна — небажання їх лідера бути скинутим з владного олімпу та  його прагнення зберегти статки.    Ще пригадується та любов та взаємоповага братніх народів, яка, здається вже безповоротно, порушена жорнилом імперської пропаганди. Так саме сила російської пропаганди  та її виконавці журналісти стали   чи не найпотужнішою зброєю, що вбиває не тільки тіло а й розум людей.

Застосування даної зброї агресор розпочав ще набагато раніше за військову агресію. Інформаційна війна  Росії проти України йшла непомітно для нас. Як і в природі, де підступний хижак гіпнотизує свою жертву перед нападом,  так і Росія для ефективності атаки довго готувала ґрунт. Тільки на даний час стало розуміло чому ж нас так довго годували російськими телесеріалами, в яких українець був негативним персонажем, а росіянин – взірцем порядності, хоробрості і мужності, чому ж в російських новинах культивувався образ анархічної України з трьома гетьманами на двох українців.

Так все стає на місця. Цікавим для порівняння сучасній методиці інформаційної війни Росії проти України є древній трактат китайських мудреців, філософів нації, стратегами проведення військових кампаній.  Дуже точно сутність професійно організованої психологічної війни виражена в настановах давньокитайського філософа і військового діяча Сунь Цзи (VI століття до н.е.). Вони зводяться до наступного:

1. Розподіляйте все хороше, що є в країні вашого супротивника.

2. Залучайте видних діячів супротивника в злочинні підприємства.

3. Підривайте престиж керівництва супротивника й виставляйте його в потрібний момент на ганьбу громадськості.

4. Використовуйте в цих цілях співробітництво з самими підлими і мерзенними людьми.

5. Розпалюйте сварки й зіткнення серед громадян ворожої вам країни.

6. Підбурюйте молодь проти старих.

7. Заважайте всіма засобами роботі уряду.

8. Бороніть всіма способами нормальному постачанню ворожих військ і підтримання в них порядку.

9. Сковуйте волю воїнів супротивника піснями та музикою.

10. Робіть все можливе, щоб знецінити традиції ваших ворогів і підірвати їхню віру у своїх богів.

Посилайте жінок легкої поведінки з тим, щоб доповнити справу розподілу.

Будьте щедрі на пропозиції та подарунки для купівлі інформації і спільників. Взагалі не економте ні на грошах, ні на обіцянках, тому що вони приносять прекрасні результати».

 

Прочитавши трактат стає зрозумілим, що російська пропаганда йде саме цим шляхом, однак в більш цинічному та нелюдяному вигляді.

Перебуваючи в стані інформаційної війни, ми вже почали звертати більше уваги на власну інформаційну безпеку, виокремлювати в інформаційному потоці пропаганду агресора  протидіяти їй. І це приносить свої плоди. Все більше людей розуміє сутність зомбування російських ЗМІ, журналісти яких все частіше попадають під ігнорування та зневагу як серед українців так і серед міжнародної спільноти. Це вже немало.

Важливим є і попередження про провокації, адже діяльність журналістики країни-агресора тісно переплітається з цим терміном.  Знаючи про передбачувану атаку пропагандистів, завжди можна підготувати необхідні заходи протидії. Як приклад пригадується минулорічний приїзд на територію області журналістів російського пропагандистського каналу «Россия-24», які прагнучи підбурити суспільство, підготувати вигаданий репортаж про утиски угорців в регіоні, планували роздмухати багаття сепаратизму в області. Та протидія їм як з боку журналістів так і простих мешканців не дозволила використати інформаційну зброю та з рештою була повернута проти них самих. Як результат відсутність «картинки», спілкування з правоохоронцями, видворення з держави та отримання зневаги від суспільства.

Однак потрібно переходити на новий рівень, Україні потрібно самим проводити інформаційні операції проти свого агресора, як на міжнародному рівні так і на його ж території. Хоча, здається і неможливо переконати зазомбованих людей, котрі повірили в «два раба і земельку», «распятого мальчика», «істребленіе снегірей» та інших перлів  російського «Гебельс-TV», проте  таланти українського народу спроможні подолати й ці трудносщі. Як наслідок, свідомі громадяни, почали об’єднуватись у так звані «інформаційні війська» де консолідовано боротимуться з російською пропагандою.

Наразі ж потрібно констатувати, мета інформаційної війни Росії виражається в планах її президента Путіна  реінтегрувати Донбас до складу України на правах якогось  федеративного або ж або автономного утворення з проросійськими очільниками. Також Росії важливий позаблоковий статус України. І для досягнення цієї мети, скеровані всі потуги Росії щодо України, в тому числі, і інформаційного характеру.

Аналіз політичних, економічних і соціальних процесів в Росії, а також, цілі поставлені щодо України, визначають перспективи і вектори російського інформаційного тиску. Можливо спрогнозувати, а в дечому вже й переконатись, що актуальними трендами інформаційних протистоянь є  тези, що майже в повній мірі підпадають під визначення психологічних атак китайського філософа Сунь Цзи, зокрема:

 

«Розподіляйте все хороше, що є в країні вашого супротивника»

 Роз’єднання державного керівництва і ослаблення політичного управління України. Після формування Уряду єдності, та досягнення коаліційної угоди, в російських ЗМІ формується думка про конфлікти всередині керівництва України. Їх показують у вигляді двох полюсів: з одного боку – Порошенко-Гройсман, а з іншого – Яценюк-Турчинов-Аваков-Наливайченко-Коломойський.       Порошенко зображується зручним для Росії політиком, з яким «ще можна вести діалоги і домовлятися». А решта визначаються його опонентам з наявними кліше – «натовські яструби», «американські пособники», тощо.

У роз’єднанні українського керівництва вбачається шлях реалізації Росією своїх інтересів у переговорних процесах, адже з однією з сторін завжди легше домовитися, особливо за наявності внутрішнього конфлікту. І це важливо для країни-агресора, оскільки на терезах перемовин питання  федералізації Донбасу з російськими представниками на чолі та відновлення зруйнованих регіонів за рахунок українського бюджету, наших з вами коштів.

 

            «Підривайте престиж керівництва супротивника й виставляйте його в потрібний момент на ганьбу громадськості»

 

Створення атмосфери недовіри у народу України до лідерів держави — її Президента й діячів Уряду, Парламенту. У багатьох ЗМІ РФ, а також, через розгалужену мережі Інтернет-ботів, як проросійським так і з українським забарвленням,  вже тривалий час поширюються думки про виражену нібито непослідовність політики українського президента, певних  договірних відносинах з російським президентом щодо «зливу України»,  і  небажанні звертати увагу на власний «зубожілий народ». Матеріали про президента зрадника заполонили як відео новини  Кісельова на каналі «Росія 24», так і різноманітному контенті поширюваному прихильниками «ДНР» – «ЛНР», а також, в інформаційному середовищі Криму.

 

«Використовуйте в цих цілях співробітництво з самими підлими і мерзенними людьми»

 

            Слід зазначити, що для досягнення мети цього завдання, російські фахівці роблять ставку на «п’яту колону» української громадськості, проросійських політиків, прикриваючись мотивами демократії чи свободи думок. І не дивними у даній ситуації стають вимоги підконтрольних Росії керівників «ЛНР» та «ДНР» про участь у перемовинах тих чи інших українських політиків, місцевих представників та  громадян – зрадників держави.  Не слід забувати і про намір створити потужне промосковське суспільно-політичне лобі з повноваженнями «контролю» за діями існуючої влади. На нові партійні структури покладатимуться завдання щодо лобіювання, просування інтересів Москви у Верховній Раді України  та координації переговорного процесу з питань припинення бойових дій на Донбасі.

 

«Розпалюйте сварки й зіткнення серед громадян ворожої вам країни»

 

Як приклад, за посередництва Росії на території нашої держави активно  нагнітається атмосфера протестних настроїв в суспільстві. Підґрунтям стають негативні оцінки соціально-політичної ситуації в країні та демонстрація нестабільного морально-психологічного стану українського суспільства, який вкрай вдало поширюють кремлівські телевізійні канали та російські електронні видання. Основними тематиками, що тенденційно для зомбування власного населення та для вкраплення зерна недовіри серед українського суспільства, російські інформаційні канали поширюють будь які відомості  щодо проблем з мобілізацією в Україні, надання допомоги воюючим частинам на Донбасі, спроб українських чиновників використовувати АТО у власних інтересах, невирішені питання з переселенцями з окупованих територій, падіння соціальних гарантій для населення України і пасивність у цьому властей. Так це доволі болючі питання для українського суспільства і саме ці питання є основою для розпалювання нею ворожнечі серед громадян нашої держави.

 

«Підбурюйте молодь проти старих»

 

  На даному етапі інформаційної війни російські сили дійшли кінцевої мети. Настільки велику прірву у поглядах молоді та старшого населення як це відчувається в нашій державі годі й шукати. Хоча, для втілення розбрату в суспільстві наявне чудове підґрунтя, це штучне нагнітання «історичного» протистояння навколо подій радянського періоду, II світової війни тощо. Адже старше покоління народилось, виросло і сформувалось за часи коли цінності «комуністичного ладу» прищеплювались пропагандою свідомості людини з пелюшок. Натомість, молодь, що виросла за Незалежності держави, вже ментально інша та основною цінністю бачить волю, прагнення перемоги та не може уявити життя за російського ярма.  Вищезазначені протиріччя поглядів, добре підігрітих звинуваченнями України у потуранні розвитку «неонацистських» рухів, страхами «нелюдського бандерівізму» що своєю ціллю ставить винищення  російськомовного населення в Україні шляхом  зневажливого ставлення до російської культурної спадщини й стало тим поштовхом підтримки старшим населенням Донбасу внесених ззовні сепаратистських настроїв. Плачевні результати — на лице.

 

«Заважайте всіма засобами роботі уряду»

 

Про постійну економічний тиск Росії на Україну можливо писати багатотомники. Однак реальними важелями впливу є побудова господарських відносин між державами де основними чинниками є фактична залежність України від російських енергоносіїв та широкий налагоджений ринок збуту українських товарів на пострадянському просторі. Зі зміною вектору розвитку держави у про європейському напрямку, Росія як основоположник «Мутного союзу»  почала активно лобіювати припинення економічних зносин між Україною та її членами. Це було спрямовано через сталу економічну блокаду, заборону ввезення українських товарів на ринок країн Митного союзу, та шантаж припиненням експорту в Україну енергоносіїв. Ми добре пам’ятаємо яким шляхом наповнювались наші газові сховища напередодні зими. За повної їх відсутності поставок газу Україні, пропагандистська машина агресора постійно нав’язувала думки про те, що Україна не зможе уникнути краху без російських енергоносіїв та промислових потужностей, на які «зав’язані» підприємства українського експорту. Однак як бачимо зиму ми пережили, якби не військова агресія Росії то, ймовірно, й розвиток подій в економічній сфері був би значно оптимістичніший.  Незважаючи на наявні величезні збитки економіці, Росія йде на всі ймовірні шляхи щоб похоронити Україну як державу а українців як націю, користуючись принципом «поки товстий схудне — худий помре».  Однак при, наявності економічної допомоги Україні з боку західних країн та посиленням ними економічних санкцій на Росію, в недалекому майбутньому «худий» легко поміняється місцем з «товстим».

А щоб цього не допустити Росія вдасться до більш рішучих кроків. Вже заговорили про третій Майдан, адже для нього наявне підґрунтя соціального невдоволення, от тільки люди ще терплять та починають усвідомлювати: хто за чим стоїть.

 

«Заважайте всіма способами нормальному постачанню ворожих військ і підтримання в них порядку»

 

            Про військову «міць» нашої держави а точніше її безпомічність всім відомо. Ніхто не заперечує, що воюємо ми застарілою технікою, без обмундирування, однак при великому ентузіазмі та за наявності переконливого психологічного фактору: «Ми захищаємо Батьківщину, якій повірили та в якій бажаємо жити і вирощувати своїх дітей». Про причини відсутності достатнього озброєння можливо дискутувати тривалий час. Але те, що Кремлем, через В.Януковича,  фактично було лобійовано призначення на керівні посади у правоохоронні органи громадян Російської Федерації, є аксіомою. Під час очолення  а вірніше «оголення» армії громадянами Росії її було виснажено як в людському ресурсі так і в матеріально-технічному. Саме за часи їх керування Україна активно продавала наявне озброєння, а ми  засліплені байками про дружність братнього народу, радувались скасуванню призову в армію. Але ворог довго готувався до наступу. І навіть зараз, коли відчув реальний спротив української армії, що відродилась мов Фенікс, вдається до всіх можливих спроб через своїх лобістів у зриві постачань оборонної техніки на Україну. Нещодавно, навіть прозвучали погрози рупора Кремля Лаврова, у застосуванні реальної відповіді на постачання з боку США озброєння на Україну. Як не вважати це цинізмом з боку країни агресора, котра ешелонами поставляє власну зброю терористам для нападу на наших військових та загарбання території держави.

 

«Сковуйте волю воїнів супротивника піснями та музикою»

 Саме для виконання даного пункту трактату, російська пропаганда вдається до організації та подальшого висвітлення через власні ЗМІ цинічних та нелюдяних за своєю суттю «парадів» військовополонених українців. Навіть відступ з Дебальцівського плацдарму планувався з організацією гарної картинки, де українські військові повинні були покидати територію без зброї та йти мов розбиті  війська Наполеона у війні 1812 року. Та не тут то було, наші військові хоч і відступили з втратами, однак показали свою нескореність, силу духу та врешті залишились героями своєї країни.

Поряд з цим, на підтримку терористів «ЛНР» та «ДНР» скеровується ціла армія російської естради, яка своїми плясками, піснями, пострілами в українських кіборгів творить ілюзію «народності» терористичних організацій та  наявності  «ідентічного культурного русского наслєдія» серед народу Донбасу. Вже так «наслєділі», що й нащадкам його не розгребсти. Хоча знову ж, для російського телезомбіглядача якісний матеріал, для виправдання чергових переконань «Данбас наш».

 

«Робіть все можливе, щоб знецінити традиції ваших ворогів і підірвати їхню віру у своїх богів»

  Всі дії наших військових, а саме їхня незламність, опір агресору, підтримка їх населенням не дозволили Кремлю втілити свої амбітні плани — захопити пів-держави під приводом створення проекту Новоросія. Саме для втілення зневіри серед людей були кинуті найкращі пси російської пропаганди — журналісти «Лайфнюз», точніше «Гавнюз», котрі бігали з камерами по передовій, прибували на місце «обстрілів» мирного населення українськими військовими, набагато раніше ніж самі обстріли. Вже стало  правилом, що там де з’явились російські журналісти невдовзі буде розруха обстріли мирного населення та інша біда. Російську журналістику вже об’єктивно звинувачують у тісному співробітництві з терористами ДНР, які самостійно обстрілюють мирне населення для створення ілюзії їх обстрілу українськими військовослужбовцями, і їх подальшої подачі на всіх телеканалах окупанта.  Наразі активно поширюються погляди про те, що українська армія на сході України деморалізована та неспроможна вести бойові дії, а також що особовий склад не довіряє керівництву. На кого це направлено здогадатись не важко.

 

«Посилайте жінок легкої поведінки з тим, щоб доповнити справу розподілу»

  Про «путан» українського політикуму та громадського суспільства, як загальнодержавного так і місцевого розливу, писати не хочеться — бридко, але вони багатьом відомі, а якщо й невідомі то їх дуже легко розпізнати.

 

«Будьте щедрі на пропозиції та подарунки для купівлі інформації і спільників. Взагалі не економте ні на грошах, ні на обіцянках, тому що вони приносять прекрасні результати»

            На щедрість країну агресора докоряти не слід. Росією вже викинуто багато коштів на компанію по знищенню України як в середині держави так і на зовнішніх фронтах. В зруйнованому Донбасі та Луганщині, щедро оплачується праця найманців, а вірніше вбивство українців, як військових так і цивільних. Щедро оплачуються «спільники» розподілу нашої держави, та з практики  випливає одне, після щедрої оплати їх просто знищують. Адже Іуд-зрадників ніхто не поважає, навіть ворог. Багато коштів витрачається на лобіювання інтересів Росії на міжнародній арені. Непоодинокими є скандали про підкупи європейських політиків російською стороною. І вони вдало продовжують лобіювати та відбілювати Росію на міжнародному рівні.  Та найбільшим витрат йде на новітню зброю масового знищення, зброю по контролю за свідомістю — російську журналістику.  Витрати на це явище подачі інформації, що вже дискредитувала себе як журналістика, Росія витрачає більше коштів ніж може собі дозволити витратити на армію Україна. І це приносить плоди —  майже всі росіяни, а також, частина українців, частина міжнародної спільноти вірять в ту брехню, що ллється з російських ЗМІ, Інтернет ресурсів та соціальних мереж.

В сьогоденні у російських ЗМІ відпрацьовуються різноманітні інформаційні технології. Популярністю користується технологія «інформаційних вкидів», коли в український інформаційний простір «вкидується потрібна інформація». Ця технологія також досить розповсюджена у соцмережах де за різними даними працюють цілі Центри спецслужб з тисячним штатом, які щоденно ведуть роботу по дезінформації з метою створення  та використання панічних настроїв соціальних мережах «Facebook», «ВКонтакте», «Однокласники», останні з яких контролюються росіянами. І не дивним є випадки блокування акаунтів проукраїнськи налаштованих громадян, які пробують донести до росіян правду щодо подій в Україні.

Отже, роблячи висновки слід очікувати і подальше нав’язування кремле6м своїх образів інформаційному полі України, створення серед громадян недовіри до українського уряду, нагнітання протестних настроїв, а також формування нової суспільно-політичної платформи проросійського спрямування для взяття України під власний контроль.

Що ж у цьому випадку повинна робити Україна? Здається відповідь проста — здійснювати повноцінну інформаційну діяльність, підтримувати журналістів і морально і матеріально, а не пригадувати про них тільки напередодні чергових виборів, також, чітко пам’ятати аксіому інформаційної війни: якщо аудиторія не отримала інформацію з державного джерела, вона буде її шукати у джерела опонента. Мається на увазі максимальне доведення інформації про події в Україні не тільки на фронтах бойових зіткнень, а в усіх сферах життя. Головним напрямком протидії російській пропаганді має стати якісне і масштабне інформування української аудиторії про прийняті рішення та політики держави.

Цікавою є й думка  білоруської журналіст Олени Литвинової, яка в своїх публікаціях констатувала : «Я, як іноземний журналіст, вже на своєму особистому прикладі відчула складнощі в роботі завдяки «професійній» праці російських журналістів. Люди погоджуються на інтерв’ю, але завжди уточнюють, чи не для російського ЗМІ. А іноді навіть після згоди поспілкуватися переривають запис, аби ще раз перепитати. І це попри те, що звичайно звертаюся до людей або українською, або білоруською мовою. Не обурююся, терпляче пояснюю все, бо розумію ситуацію. На мою думку, є речі, які мають робитися в тиші. Наприклад, усім представникам владних структур в Україні хтось може порадити просто не давати інтерв’ю російським журналістам-пропагандистам. Всім українським журналістам – відмовитися від співпраці з російськими пропагандистськими ЗМІ. Українським телеканалам —відмовитися від цитування в новинах фрагментів російської пропаганди. Ну а українські громадяни можуть відмовитися від спілкування з російськими пропагандистськими ЗМІ, які часто проводять опитування на вулиці. І давайте мобілізовуватися в інформаційні війська України! Тоді перемога буде за нами!

 Groza-news

http://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2015/02/breh_ce6bd.jpghttp://groza-news.com.ua/wp-content/uploads/2015/02/breh_ce6bd-150x150.jpgEditorПОЛІТИКАСОЦІО
Вже більше року нашу країну сколихують негаразди та агресія «старшого сестри», яку вже й не повертається язик поєднувати з нами чимось спільним. Та, що ж породило  братній народ до агресії та вбивств на території нашої держави? Відповідь очевидна — небажання їх лідера бути скинутим з владного олімпу та  його...

Comments

comments